Усунення перешкод у користуванні майно шляхом виселення без надання іншого житла (основні проблемні питання)

      Так часто складається, що після розлучення другий з подружжя, який був зареєстрований в квартирі (але не був її власником) на відріз відмовляється виселятися з приміщення та продовжує користуватися чужим майном. Крім того він (чи вона) мало того, що фактично без належних підстав проживають в чужому майні, ще й дозволяють собі вчиняти фізичне та психологічне насильство над власником, або родичами власника. І після не одноразового звертання в правоохоронні органи та навіть наявності підтвердження притягнення винуватців до кримінальної чи адміністративної відповідальності, особі-власнику стає зрозуміло про необхідність звернутися до суду з позовною заявою про виселення причини неспокою в родині з свого житла.
      Найчастіше при написанні позовних заяв позивачі посилаються на ст. 116 ЖК України, яка в принципі і врегульовує подібні відносини. Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. І хоча, коли люди звертаються до суду вони долучають, чи то вироки суду, чи то постанови у справах про адміністративне правопорушення, що підтверджують вчинення насилля над ними та той факт, що проживання з правопорушником в одній квартирі не є можливо, проте на практиці існує зовсім інша практика загальних суддів, яка явно не на користь позивачів у таких справах. Зокрема існує практика вже нового Верховного суду, яка вказує, що вчинення насильства та навіть притягнення особи до кримінальної відповідальності не є порушенням житлових прав, а тому нема підстави для виселення особи з займаного житла без надання іншого. Фактично це вказує на складність подібних справ та необхідність детального, обґрунтування позовних вимог та на недосконалість та застарілість житлового кодексу України.
      Зокрема в кінці хочу вказати, що часто може бути так коли ваша ситуація є подібною до вищевказаної, проте не треба розчаровуватися, люди буває не замічають основного, а тому я б все таки радив при вирішенні подібного роду спірних питань обов’язкового звертатися до кваліфікованого адвоката.